О, это целая история - стихи Игоря Рымарука в русских переводах


Ігор Римарук
* * *

Сорок - це сором, це погляд вужа,
київський скрекіт...
В сорок зненацька вночі наїжджа
проза, мов рекет.
Тою, що найсолов’їніша знов,
як не збрехати?..
Речення бритоголові, немов
хлопці з "бригади".

В сорок буває пригода й така:
мізер морозу,
вечір, бруківка, обцас... і "швидка"
в галицьку прозу.
Там персонажів - на том і на рік,
теми ж - локальні...
Врізався Львову в каварняний бік
лікоть лікарні.

При сороківці поет-маніяк -
"prozit" при морсі...
Доля підморгує, ніби маяк,
прозі приморській:
доки ти в ґлоріях чуба купав,
струнами бринькав, -
десь мудрагель-одесит відкопав
золото інків.

Нумо в прозорий прозовий експрес,
сороканіжки!
Жменька ж вар'ятів, упавши з небес,
дибає пішки.
В писках зашиті, немов у пасках,
віші волання.
Сорокалітнє блукання в пісках -
аж до заклання.

Сорок - це морок, це посвист ножа,
часу і слова,
ще не безмежжя і вже не межа -
це післямова,
післялюбов без гріха і гроша...
Наче в "Токаї",
сорок - це корок... а клята душа
все ж витікає.